У грудні 2025 року дев’ятикласник Коля повертався додому у рідному селі Мала Мочулка на Вінниччині. Проходячи повз ставок, хлопець раптом почув крики про допомогу.
Посеред водойми під двома людьми провалився тонкий лід. Чоловік і жінка вирішили скоротити дорогу через замерзлий ставок, але крига не витримала.
Коля не пройшов повз. Не гаючи часу, він кинувся рятувати незнайомих людей. Обережно підповз до ополонки та по черзі витягнув обох із крижаної води. Допоміг дістатися берега, а потім ще й провів їх додому.
А після цього… нікому про свій вчинок не розповів.
Про те, що зробив дев’ятикласник, лише згодом випадково дізналися у школі. За сміливість та небайдужість Колю відзначили Подякою районної ради.
Для нашої платформи ця історія особлива ще й тому, що наш вихованець Коля – син загиблого Захисника України.
Його тато став на захист України ще у 2015 році, коли був мобілізований та проходив службу в зоні АТО. У червні 2024 року Анатолія знову мобілізували до лав ЗСУ. 10 серпня 2024 року він загинув під час виконання бойового завдання поблизу Суджі Курської області. У Героя залишилися двоє синів.
Минуло трохи більше року після втрати тата. І вже його син, звичайний школяр, почувши чужий крик про допомогу, не відвернувся і врятував одразу два людські життя.
Ми багато говоримо про силу, мужність і небайдужість. Але іноді вони проявляються саме так – без гучних слів, без камер і без очікування подяки.
Пишаємося Колею. Пишаємося сином нашого Захисника.
І бережемо пам’ять про його тата – Анатолія. Герої продовжуються у своїх дітях.
