Є діти, які сьогодні вже не можуть подзвонити татові та мамі. Не можуть обійняти їх. Не можуть почути просте: «Як справи?» або «Я пишаюся тобою».
Їхніх батьків забрала війна.
Вони загинули, захищаючи Україну, свої родини та майбутнє власних дітей. Але справжня батьківська любов не зникає. Вона живе у спогадах, фотографіях, родинних історіях, рисах характеру, які діти успадкували від своїх татусів і матусь.
Сьогодні ми згадуємо кожного загиблого Захисника і Захисницю, чиї діти стали частиною благодійної платформи «Дітям наших Захисників».
І водночас хочемо сказати особливі слова вдячності тим, хто після страшної втрати взяв цих дітей за руку і повів далі.
Бабусям і дідусям, які знову стали для онуків мамою і татом.
Рідним, які відкрили свої серця та домівки.
Опікунам, які щодня дарують дітям тепло, турботу, підтримку та відчуття безпеки.
Ми знаємо, що ніхто не зможе замінити дитині батька чи матір. Але завдяки вам діти Героїв не залишилися наодинці зі своїм болем. Вони знають, що поруч є люди, які люблять, підтримують і вірять у них.
Світла пам’ять нашим Героям, які віддали життя за Україну.
І низький уклін усім, хто сьогодні продовжує їхню найважливішу справу – виховує їхніх дітей.
