Коли Левону було зовсім мало років, життя вже навчило його втратам. Майже від самого народження хлопчика виховували батько та бабуся – мама Левона померла. Для нього татко став усім: опорою, другом, захистом і цілим світом.

Вони жили у Нікополі на Дніпропетровщині. Армен Карапетян був людиною, яка не змогла залишитися осторонь, коли почалася війна. Ще у 2014 році він пішов захищати Україну – з перших днів АТО.

Левон ріс із розумінням, що його тато – військовий. Що він не просто працює чи кудись їде у відрядження. Тато захищає людей. Захищає країну. Захищає майбутнє свого сина.

У березні 2022 року, вже під час повномасштабного вторгнення, молодший сержант Армен Карапетян отримав важкі поранення у боях з окупантами. Його доставили до лікарні ім. Мечникова у Дніпрі. Лікарі боролися за його життя, але врятувати захисника не вдалося.

Армен Карапетян був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. Цю нагороду отримував його маленький син – Левон. Для хлопчика – це не просто державна відзнака. Це – пам’ять про батька. Про людину, якою він безмежно пишається.

Також Армена посмертно визнали почесним громадянином рідного міста Нікополь.

Сьогодні Левон живе на Київщині разом із тіткою – сестрою Армена, яка після трагедії взяла хлопчика під свою опіку. Вона каже, що Левон дуже схожий на тата. Не лише зовнішністю. Манерами, характером, поглядом, навіть впертістю.

Хлопчик займається плаванням та змішаними єдиноборствами. Він росте сильним, мужнім і дуже дорослим для свого віку. Але попри це – він усе одно дитина, якій дуже не вистачає батьківських обіймів.

Левон часто згадує тата і говорить про нього з великою гордістю. Для нього Армен – справжній Герой.

У межах благодійної платформи «Дітям наших Захисників» хлопчика взяла під опіку авіакомпанія «Українські вертольоти». Левон отримує фінансову та психологічну підтримку, бере участь у заходах і поїздках, які організовує компанія.

І дуже хочеться, щоб у житті цієї дитини поруч завжди були люди, які допоможуть йому не втратити віру у добро. Бо за кожною історією полеглого Героя – є дитина, яка щодня вчиться жити з болем втрати. І водночас – вчиться бути гідною свого батька.