Коли почалося повномасштабне вторгнення, Маргариті з Чернігова було лише вісім років. Вона ще вірила, що тато завжди буде поруч: обійме, візьме за руку, назве своєю принцесою. І так було. Для батька Олександра донька була найбільшим щастям.
Він умів робити особливими навіть звичайні дні. Родинні прогулянки, походи в кіно, дні народження, несподівані подарунки – саме з цих маленьких моментів складалося щасливе дитинство Маргарити. Вона завжди знала: поруч є людина, яка любитиме її за будь-яких обставин.
У березні 2022 року Олександр став на захист рідного Чернігова. Він воював за своє місто, за родину, за майбутнє доньки. Саме в ті дні, коли близькі надсилали йому привітання з днем народження, зв’язок із ним раптово обірвався. Назавжди.
Олександр загинув, захищаючи Україну. Чернігів вистояв.
Сьогодні Маргариті вже дванадцять. Вона навчається жити без тата, але не без його любові.
Найдорожчим спогадом про нього стала лялька Амелія. Для сторонніх це звичайна іграшка. Для Маргарити – частинка тата, яку вона береже найбільше.
Дівчинка розмовляє з Амелією, дбайливо доглядає за нею, купує для неї новий одяг, маленькі прикраси й іграшки. Вона щиро вірить: усе, що робить для своєї ляльки, вона робить і для тата. В Амелії – частинка душі тата…Так дитяче серце знаходить спосіб не втрачати зв’язок із найдорожчою людиною.
У межах благодійної платформи «Дітям наших Захисників» Маргарита перебуває під опікою небайдужих людей, які допомагають їй відчувати турботу й підтримку. Але жоден подарунок не може замінити батьківські обійми.
Та любов, яку Олександр подарував доньці за життя, нікуди не зникла. Вона живе у спогадах, у кожній світлій згадці, у дитячій вірі та в маленькій ляльці Амелії, яку Маргарита обіймає так само міцно, як колись обіймала свого тата…
