— Співпраця між благодійниками та державними інституціями сприяє поширенню проєкту «Дітям наших Захисників» усіма регіонами України та дозволяє збільшити кількість успішних кейсів регулярної опіки над дітьми-сиротами, які втратили обох батьків під час війни. В результаті проєкт має охопити увагою кожну дитину-сироту загиблих Героїв. Обєднання задля цього зусилль свідомого українського бізнесу та держави може дати фантастичні результати!

Проєкт «Дітям наших Захисників» не має спільного бюджету або єдиного для всіх благодійного фонду, а існує як платформа для координації зусиль різних бізнесів, підприємців, небайдужих українців задля того, аби жодна дитина полеглих воїнів не залишилася без опіки.

Петро Добромільский і Леся Червінська

У квітні було підписано Меморандум про співпрацю в проєкті «Дітям наших Захисників» між авіакомпанією «Українські вертольоти» та Державною службою України у справах дітей. 

Основна місія Державної служби України у справах дітей – дитиноцентризм. Це філософія та педагогічний підхід, що ставить дитину в центр освітнього та виховного процесу, враховуючи її індивідуальні потреби, інтереси та здібності й передбачає створення умов для самореалізації, розвитку. Вся наша політика крутиться навколо того, щоб дитина зростала в сім’ї, а сім’я могла задовольнити усі її базові потреби.

В Україні загалом 7,6 млн дітей. Але війна розірвала багато родин. Близько 1,6 млн дітей наразі – під окупаційною владою. 20 тис дітей викрадено й насильно вивезено на територію росії. Ще 2,5 млн. дітей вимушено покинули Україну й перебувають зі своїми родинами за кордоном. Наразі вже працюють програми по поверненню таких родин додому.

За більше наж три останні роки 24 тис. дітей залишилися сиротами через війну. Ця колосальна цифра вражає! І вражає цинізмом війна, вбивство дітей, мирного населення. Тож, ця цифра щодня зростає, а, отже, роботи у держави та бізнесу, що опікується сиротами, не стає менше. Й надалі необхідно максимально обєднуватися, щоб оточити турботою всіх дітей.

Станом на сьогодні дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування в Україні 61,5 тис. Але більшість із них – 91,3% вже під опікою: всновлені, передані в прийомні сім’ї, у дитячі будинки сімейного типу, тобто, у них вже є сім’я. Ще близько 4 тис. дітей перебувають у будинках-інтернатах, будинках дитини, Центрах комплексної соціально-психологічної реабілітації.

Державна служба України у справах дітей створена не так давно, але нам вдалося об’єднати в єдину команду відповідні служби з областей. Важливо обєднувати зусилля саме в територіальних громадах, адже всі вони мають свій відповідний ресурс. Багато програм вже успішно впровваджено, і вони працюють.

Дітей полеглих Захисників варто виділити в окрему категорію. Адже тут йдеться не лише про фінансову підтримку. Ми повинні забезпечити для них психо-соціальниу підтримку, супровід в дитячих садочках, школах, на всіх етапах навчання. Надважливою є й програма профорієнтації таких дітей, яка наразі на етапі розробки. Сподіваюся, бізнес підхопить цю ідею, адже під час навчання діти вже матимуть можливість підробляти по кілька годин, і тут дуже важливо забезпечиити молодь робочими місцями. Для нас важливо аби діти мали місце роботи, заробітну плату, дружньо налаштований колектив, аби непомітно для себе вони поступово проходили й психо-соціальну адаптацію.

Дітям полеглих Захисників необхідна не лише фінансова підтримка, а й спілкування. Саме тому у співпраці з Міністерством соцполітики ми розширили ініціативу щодо наставництва. Зараз проходять навчання тренери, які потім згідно чинного законодавства будуть вчити наставників. Кожна дитина повинна мати старшого товарища, якому може довіряти, до якого можна підійти підійти з будь-яким питанням.

Ми маємо віддавати шану полеглим Захисникам не лише під час похорону. Наша вдячність їм має виражатися у подальшій підримці їхніх родин, зокрема дітей. Ми активно працюємо над цим, постійно спілкуємося з відповідними комітетами і законодавцями. Вже є певні законодавчі ініціативи, і тут головне – впровадити їх в життя. Аби на кожному рівні – від територіальних громад до центральних органів влади — ми досягали конкретних результатів.