Нікіта – дуже здібний хлопець! Він перечитав уже сотні книг, причому, не лише українською, а й англійською мовами. А ще – він обожнює завжди щось майструвати. Тож «Українські вертольоти» підтримують усі починання Нікіти й допомагають йому розвивати таланти. І, щоб йому легше та швидше було добиратись до нових знань (адже школа знаходиться не близько), – подарували велосипед і… два набори різноманітних інструментів.

Коли представники Авіакомпанії привезли хлопцю новісінького двоколісного друга, радості Нікіти не було меж. Він разом із хлопцями одразу ж взяв до рук інструменти й почав складати велосипед. Коли була закручена остання гайка, Нікіта із задоволенням проїхався вулицею.

Щиро зраділа такому подарунку від «Українських вертольотів» і бабуся Нікіти, пані Тетяна, яка являється його опікункою. Адже хлопець навмисне вибрав таку модель велосипеда, щоб не тільки він зміг їздити, а і бабуся теж. Адже їй частенько доводиться за декілька кілометрів ходити до магазину, щоб купити продуктів.

— Тепер я чимдуж мчатиму до школи! А ще – зустрічатиму бабусю з електрички й допомагатиму їй довезти важкі пакунки додому. Буду поєднувати приємне з корисним, — розмірковує Нікіта.

— Дуже вдячна «Українським вертольотам» за таку турботу! Нам дуже пощастило, що ми знайшли підтримку з боку Авіакомпанії. Адже самотужки виховувати хлопця – ой, як важко,  – зітхає пані Тетяна. – Особливу ж подяку хочу висловити Володимиру Володимировичу Ткаченку – Голові ради директорів Авіакомпанії “Українські вертольоти”. Адже він особисто дбає про те, щоб кожен з підопічних Авіакомпанії отримав усе необхідне. І особисто знає кожну дитину! Сподіваюсь, що до благодійного проєкту «Дітям наших Захисників» долучиться багато благодійників. Адже це – дійсно благородна справа.

До речі, окрім велосипеда, Авіакомпанія нещодавно оновила гардероб Нікіти. А також влаштувала справжнє свято на 15-річчя хлопця. Тож «Українські вертольоти» в рамках благодійного проєкту «Дітям наших Захисників», дарують своїм підопічним не лише одяг, взуття і все необхідне для побуту, а й відчуття справжньої радості.

Джерело: “Українські вертольоти”