Сьогодні вся Україна писала однією мовою. Мовою, за яку боролися покоління українців. Мовою, яку сьогодні захищають наші воїни.
До Радіодиктанту національної єдності долучилися й підопічні благодійної платформи «Дітям наших Захисників», які зараз відпочивають в Артек-Прикарпаття.
У великій залі діти схилилися над аркушами паперу. Уважно слухали, старанно виводили кожне слово, замислювалися над почутим. А потім із гордістю підняли свої роботи.
Цьогорічний диктант мав особливу назву – «Лист, який не закінчується». Його написав письменник і ветеран російсько-української війни Артур Дронь.
Для наших дітей ці слова звучать по-особливому. Адже за кожним із них – історія родини, любов до рідної землі, пам’ять про найдорожчих людей.
І сьогодні, пишучи диктант разом із мільйонами українців, вони вкотре довели: нас об’єднує значно більше, ніж слова на папері.
Нас об’єднує любов до України. Пам’ять про тих, хто віддав за неї життя. І віра в майбутнє, заради якого боролися їхні батьки.
Бо поки наші діти пишуть українською, мріють українською і зростають із любов’ю до своєї країни – Україна має майбутнє.
З Днем української писемності та мови!
